Життя Арсеньєва

14 год. 23 хв.

Класика

Автор Іван Бунін

Читець Ілля Прудовський

Опис

«Життя Арсеньєва» — роман Івана Буніна у п’яти книгах, написаний у Франції. Більшу частину твору було завершено 1929 року. Перші публікації окремих розділів почалися 1927 року в паризькій газеті «Росія». Через три роки автор узявся за продовження роману — завершальну частину «Ліка». Окремою книгою «Життя Арсеньєва» вийшло 1930 року (Париж, видавництво «Сучасні записки»). Перше повне видання роману випустило нью-йоркське видавництво імені Чехова (1952).

У 1933 році Буніну — першому з російських літераторів — було присуджено Нобелівську премію; це визнання, на думку письменника, було пов’язане насамперед із романом «Життя Арсеньєва».

У романі, що, за визначенням Владислава Ходасевича, є «автобіографією вигаданої особи», зафіксовано багато фактів і подробиць із життя самого Буніна. Дослідники встановили, що Каменка, де народився і провів немовлячі роки Олексій Арсеньєв, — це хутір Бутирки Єлецького повіту. Батуріно нагадує маєток Озерки, де жила його бабуся. Переїзд юного Арсеньєва до міста і проживання серед чужих, неласкавих людей — явний відгомін спогадів про життя Буніна в Єльці у міщанина Бякіна та навчання в місцевій гімназії. Прототипом домашнього наставника Баскакова є вчитель Ромашков. Брат Георгій у романі — це брат Юлій у житті: він, як і його прототип, став народовольцем і справді був заарештований.

Кілька розділів книги присвячено опису першої напівдитячої закоханості юного Олексія: його обраницею стала молоденька дівчина на ім’я Анхен. Її прототипом була гувернантка сусідів Емілія. Розійшовшись — за сюжетом роману — в юності, реальні герої зустрілися через десятиліття; як згадувала Віра Миколаївна Буніна-Муромцева, Емілія, уже погладшавши й постарівши, у 1938 році прийшла на виступ письменника в Ревелі.