Живим тут не місце

Спокійне життя, робота з «білою» зарплатою, майже п’ятдесят днів відпустки… що могло завадити цьому?

Звісно, не я. Але раптом я позбувся всього.

Проти моєї волі й не з моєї провини (ну, майже) я опинився в реальності, де замість «корони» китайці випускають гидоту страшнішу. Цей світ помер і знову повстав — а щоб вижити, мені доводиться відстрілювати голови зомбі.

І я б добряче побив ногами того, хто придумав, що вони повільно ходять.