Живе життя

23 год. 18 хв.

Мова російська

Читець Оборотов Юрій

Опис

Талант В. В. Вересаєва був надзвичайно багатогранним. Здається, немає такої сфери літературної творчості, у якій би він не працював. Він писав романи, повісті, оповідання, нариси, вірші, п’єси, літературно-філософські трактати; виступав як літературознавець, літературний критик, публіцист, перекладач. Але, попри довге життя в літературі бурхливої епохи соціальних зламів, попри багатоплановість літературної діяльності,

В. В. Вересаєв — письменник дивовижно цілісний. У віці двадцяти двох років, 24 жовтня 1889 року, він записав у щоденнику: «...хай людина в усьому відчуває братів — відчуває серцем, мимоволі. Адже це — розв’язання всіх питань, сенс життя, щастя... І хоч би одну таку іскру кинути!» Уся життєва й літературна стежина В. В. Вересаєва — це пошуки відповіді на питання, як зробити реальністю суспільство людей-братів. Це незмінно залишалося тим ідеалом, за боротьбу до якого письменник віддавав усе своє серце, весь свій талант, усе себе.

Книга присвячена порівняльному аналізу творчості Ф. М. Достоєвського («Людина проклята») та Л. Н. Толстого («Хай живе весь світ!»), 2-га кн. — «Аполлон і Діоніс» (1915) — критиці поглядів Ф. Ніцше.

«Живе життя», написане на початку нашого століття, В. В. Вересаєв (1867–1945) вважав своєю найкращою книгою. У ній, на його думку, він знайшов відповідь на головне питання людства — у чому сенс життя? Вироблена ним філософія звільнила його від багатьох душевних мук, стала компасом у справах і взаєминах із людьми. Тим, хто перейнявся ідеями «живого життя», вона, за свідченням письменника, допомогла позбутися різного роду комплексів, принесла відчуття радості буття. У цьому виданні поряд із знаменитим філософським есе про Достоєвського, Л. Толстого й Ніцше публікуються також деякі інші твори Вересаєва, що примикають до нього, а також кілька перекладів еллінської поезії «З Гомерівських гімнів», споріднених за ідеями та настроєм «живому життю».