Уперше в окремій книжці публікуються справжні нотатки й роздуми мандрівника Григорія, щоб про нього можна було судити безсторонньо. Його думки — голос совісті людини, у якій немає фальші.
«Коли я був послушником у Псково-Печерському монастирі, мені було доручено розбирати старовинну бібліотеку, надіслану в обитель. Серед інших книжок мені трапилася брошура, написана Григорієм Расутіним, про його паломництво до Святої Землі. Ця книга мене вразила. Переді мною постала глибоко віруюча, щира й чиста людина, здатна сприймати святиню і з благоговінням передавати свої враження про неї. Потім, спілкуючись із останніми представниками першої хвилі російської еміграції, я чув багато жахливих розповідей про Григорія Распутіна.
У історії людства є загадкові особистості, про яких ми остаточно нічого не дізнаємося до Страшного Божого Суду. Інколи необхідно відмовитися й від дослідження таких людей — ці дослідження заздалегідь приречені на нескінченні й безплідні словесні суперечки. Але тим більше треба відмовитися від спроби самому собі винести суд Божий про людину». Архімандрит Тихон (Шевкунов).