«Кожного ранку я відчуваю роздвоєння особистості, коли мій шофер питає, як поїдемо: ліворуч Гумбольдштрассе — чи праворуч Вільгельмштрассе». Роман «Жінки біля Рейну» був опублікований через чотири тижні після смерті автора. У цьому романі, як і в останніх великих прозових творах Генріха Бьолля, його дар бачити в приватній долі відбиток шляхів епохи, його «репортажний» стиль, його бездоганна точність у характеристиці проявляються в наочній, майже класичній повноті.