Жінок, які любили його, було багато, а любові в його житті — мало. Сам Єсенін пояснював це так: «Як би я не клявся комусь у скаженій любові, як би я не запевняв у цьому самого себе — усе це, по суті, величезна й фатальна помилка. Є щось, що я люблю понад усіх жінок, понад будь-яку жінку, і я не проміняю це ні за які ласки, ні за яку любов. Це — мистецтво…»