Якщо любити для нас обов’язково означає страждати — тоді ми любимо надто сильно. Нерідко жінки помічають, що в їхніх стосунках із чоловіками роковим чином знову й знову повторюється один і той самий драматичний сценарій: нерозділені почуття — прив’язаність — нещасливе кохання — нездорові стосунки. Потім вони докладають колосальних зусиль, намагаючись налагодити ці стосунки, або ж жорстоко страждають, відчаюючись зробити свій шлюб щасливим.
Більшість жінок вважає, що драматичне, часто нерозділене кохання, яке несе з собою страждання, біль і розчарування, — це єдиний можливий тип справжньої, справжньої любові. Багато з нас любили так принаймні раз у житті; для багатьох така нерозділена любов стає звичною, а дехто настільки прив’язується до свого партнера, що ледве здатен жити самостійно — своїми інтересами й своїм життям.
У цій книзі ми детально розглянемо ті причини, через які так багато жінок, які шукають любові й люблячого чоловіка, фатально й неминуче знаходять неуважних, егоїстичних партнерів, які не відповідають взаємністю. Ми дізнаємося, чому, навіть якщо наші стосунки з близькою людиною нас не задовольняють, нам усе одно так важко їх розірвати. Ми зрозуміємо, як наше прагнення любити, наша жага любові, сама наша любов стають пристрастю, залежністю, згубною звичкою, хронічною невиліковною хворобою.