Жінки

У той час, коли на передній план висували книги про досягнення радянського ладу та трудовий героїзм, Веліємбовська зверталася до доль звичайних людей і їхнього буденного, далекого від подвигів життя. Вона писала про те, як інколи надзвичайно тяжко протистояти обставинам, як болісно миритися з несправедливістю й жити з нею. Саме ця чесність і впізнаваність так відгукувалися читачам.

«Жіноче щастя» — тонка й зворушлива розповідь про три покоління, поєднані невидимими нитками спорідненості та спільної пам’яті. У повсякденних дрібницях, паузах, недоговореностях і внутрішній роботі душі авторка розкриває материнство, самотність і тиху жіночу витривалість. Це історія про те, як через роки переходять любов і біль — найчастіше без слів, у мовчанні та звичних жестах.