Коли її донька стала матір’ю-одиначкою у сімнадцять років, Катя, ставши бабусею у сорок, була змушена залишити роботу й зайнятися вихованням онука.
Відтоді в родині почалися проблеми, а чоловік Каті став зраджувати без жодних спроб це приховати.
Як діяти в такій ситуації: продовжувати терпіти приниження або рішуче піти? Але куди можна піти, якщо на Каті лежить відповідальність за дітей, і вона фінансово залежить від чоловіка?
А раптом народна мудрість права, і зради лише зміцнюють сім’ю?