З дитинства Ліза прагнула материнського тепла, але натрапляла лише на холодність і критику. Поява в її житті молодого чоловіка вперше дала їй відчуття, що вона небайдужа. Однак це заборонене потягування обертається для неї пасткою, і вибратися з неї можна лише переживши страждання та знайшовши в собі сили простити.
Це глибока оповідь про нестачу любові, процес дорослішання та силу, здатну залатати навіть давні душевні рани.
Повість про руйнівний вплив батьківської байдужості та про важкий, але рятівний шлях до світла, де вірна дружба й нове почуття стають єдиним шансом на зцілення й самовідкриття.