“Мені її подарували… — Готуйся й іди, я в твоїх послугах не потребую,” — я ковзаю по ній крижаним поглядом. Дівчинка під ним стискається, схлипає.
— Тимур Сергійович, я невинна, і за договором я народжу для вас дитину…
— За яким договором?
— За тим, що я підписала, — Надя простягає чорну папку. Усередині шлюбний договір — мій і громадянки Надії Орлової. За текстом одразу видно: вона віддається мені за якимись чорти-чим, у рабство — утримання або відступні у разі розлучення відсутні. Натомість штрафи за будь-який проступок для неї космічні. Є окремий пункт про народження дитини протягом року.
— І ти це підписала?
— Так, — крихкими плечима знизує Надя.
— Чому?
— Я не мала виходу, — відводить очі.