Дружина за контрактом

— Забирайся! — лякано вигукую, відступаючи в кімнату. Він наступає на мене, не даючи можливості піти, й жорстко ухиляється: — Знов тікаєш? Не переймайся, я прийшов просто поговорити. Поки що.
— Нам нема про що розмовляти! — Нема про що? А може ти розкажеш мені про сина? — ричить він. За секунду опиняється поряд, стискає рукою шию:
— Може розкажеш, як ти вкрала його в мене?
— Це не твій син, — заперечую я вперто, дивлячись у чорні очі.
— Я знаю правду, — усміхається він страшною усмішкою. — Я заберу його в тебе. І ні твій чоловік, ні ти сама — ніхто мене не зупинить.