— Чого вам від мене треба? — я відступаю назад, доки не впираюся в стіну.
— Мені говорили, що землянки всьому навчені й знають, що потрібно від них чоловікам, — нахабно усміхається Хейл.
— Мене не вчили, — я втискаюся в холодну, гладеньку стіну. — Серед наречених повно покірних і таких, що все-все вміють. Я нічого не вмію й не знаю.
— Тоді буде ще цікавіше, — чоловік притуляється однією рукою до стіни біля моєї голови. Такий високий, що доводиться задерти підборіддя, щоб подивитися йому в очі.
— Роздягайся, — шепоче він мені на вухо, і я починаю тремтіти. Не думала, що все станеться так швидко. ХЕ