Бажання жити. Трагічні долі в'язнів табору Аушвіц-Біркенау

Перед вами — підсумок семирічної праці та сотень свідчень тих, хто вижив: розповідь про жінок, яких відправляли в Освенцим-Біркенау, і про тих, хто намагався вирвати їх із пазурів смерті.

Позбавлені захисту й зламані страхом, вони все ж знаходили в собі неймовірну стійкість, а лікарі та учасники Руху Опору ставили на карту власні життя, відмовляючись ставати гвинтиками системи, що знищує.

Це книга-пам’ять, книга-гімн життя й свободі — те, чого не можна віддати забуттю.

Книга стала результатом семи років роботи письменниці та режисерки Шошани Бухобзи: упродовж усього цього часу вона досліджувала депортацію жінок в Освенцим-Біркенау, яка почалася в березні 1942 року.

Спираючись на сотні оповідей тих, хто вижив, а також матеріали післявоєнних судових процесів над есесівцями, авторка відтворює повсякденність табору смерті й розповідає про долі полонених з усієї окупованої Європи.

У центрі оповіді — в’язні табору, а також підпільники, які прагнули вберегти жінок від газових камер, і лікарі, котрі відмовилися брати участь у експериментах СС над людьми. В нелюдських умовах і під тягарем бід, що обрушилися на в’язнів Освенцима, вони залишалися беззахисними, але проявили мужність і відвагу. Ця історія, написана на пам’ять про них, звучить як гімн солідарності та свободі — і як свідчення прагнення жити попри все.