Чекаю на тебе на безлюдній станції

Таке буває в погожі дні, коли чисте небо поступово наповнюється відтінками заходу сонця. Варто лише сісти на лавочку на платформі, по-справжньому уявити того, кого мрієш побачити,— і на закатному поїзді приїде саме він.

У кожного є той, із ким зустріч уже неможлива, хоча цього хочеться найбільше. Мама. Папа. Брат або сестра. Давній приятель. Перше кохання. Що могло б змінитися, якби нам дали шанс поговорити з ними востаннє?

Цей роман, складений із новел, розкриває різні грані кохання, втрати, болю й прощення. Тут — сімейні катастрофи та тихі повсякденні драми. Діти й дорослі, батьки, закохані та друзі. Під однією обкладинкою зібрані історії дуже різних людей — молодих і літніх, дівчат і юнаків,— яким одного разу довелося пережити смерть близької людини, а потім дізнатися легенду про пустельну станцію Сунзда. І головне: це оповіді, де надія не зникає — бо здалеку її знову й знову привозить закатний поїзд.