Ежен Сю — французький письменник, відомий у Росії насамперед як автор романів «Таємниці Парижа» та «Агасфер». «Жан Кавальє» вважається найкращим із його історичних романів. Він присвячений повстанню камізарів на початку XVIII ст. — останній із релігійних війн у Франції та останній спробі гугенотів відстояти свої права.
Ще одна історія про те, як непомірне марнославство за відсутності власної нафтової свердловини губить не лише самого володаря оного, а й тих, хто з наївності опинився поруч. Причому сам винуватець трагедії таки виплутається...
Сам по собі сюжет цікава й повчальна, особливо якщо мати на увазі, що дія, як кажуть, «ґрунтується на реальних подіях». Жан Кавальє — не придуманий персонаж, а насправді людина, яка жила за зазначеними координатами; вона мала чималі таланти й лиху вдачу, що зводила ці таланти нанівець.
Кавальє Жан (Cavalier, 1679—1740) — головний предводитель камізарів у війні в Севеннах; син лангедокського селянина; жив у Женеві; повернувся на батьківщину в 1702 р., коли спалахнуло повстання в Севеннах, і незабаром став на чолі гугенотів. Він дисциплінував безладні натовпи й вів їхні дії проти королівських військ із таким умінням і успіхом, що в 1704 р. маршал Віллар вступив із ним у переговори. Переконавшись у неможливості отримати допомогу—можливо, й потішений наданими йому почестями—Кавальє склав зброю за умови певної віротерпимості. Йому самому Людовік XIV надав чин полковника й дозволив сформувати з камізарів особливий полк королівської служби. За ним пішла лише незначна частина його людей. Підозрілість уряду та небажання перейти в католицьку віру змусили К. тікати до Англії; згодом, в Іспанії, він очолював полк, складений із камізарів, що втекли, і відзначився у битві при Альманзі. Пізніше він був ген.-майором англійської служби і губернатором острова Джерсі.