Мілан ніколи не бував у Руанді: він звичайний французький підліток, який майже нічого не знає про країну, звідки походить його мати, і про ті жахіття, від яких вона втекла. Але одного разу на порозі їхнього дому з’являється хлопчик, на голові якого впоперек проходить страшний шрам. Від цього дня життя Мілана зміниться, як і сам він: Мілан розпочне непростий, довгий і заплутаний шлях до своїх коренів, до своєї родини. І символом цієї дороги стане старе дерево — прекрасна жакаранда, яка бачила все те, що люди намагалися забути. У своєму романі Ґаэль Фай розповідає історію чотирьох поколінь, розгортаючи перед читачем трагічну картину минулого країни, яка, попри все, прагне діалогу й прощення. Це роман про те, що інколи пам’ять — це біль, а інколи — шлях до зцілення. А втіленням пам’яті є жакаранда, символ укоріненості й водночас крихкості.