Здрастуй, брате мій Бзоу!

Дружба людини й дельфіна… Дельфіна й людини… Не зараз, коли навіть у далеких від моря мегаполісах відкриваються океанаріуми й діти можуть зустрітися та погратися з ручним дельфіном не лише на морському курорті. Ця історія зі минулого століття — про дружбу простого абхазького юнака з диким морським створінням. І ще чудеснішою вона є тому, що її оточує суворий, а іноді й примітивний побут абхазького села, жителі якого — хлібороби й рибалки — вважають дельфіна «дурною сірою рибиною» і злодієм, а людину, яка подружилася з ним, — принаймні диваком. Село Лдзаа багато століть живе своїм розміреним життям: абхази шанують заповіти предків, працюють на землі, ходять у море по рибу, сумують і радіють. Зграї дельфінів також здавна населяють море — граються й полюють, часом захоплюючи людей, а часом лякаючи. Місце зустрічі двох майбутніх друзів — берег. Весняний ранок, обіцянка чуда. Та цьому чуду судилося тривати недовго. Лише одне літо, щоб познайомитися, навчитися довірі, подружитися, стати братами… А восени — призов до армії. Сяйво цієї дружби лягає на все оповідання — висвічує характери, зігріває суворі серця селян. Крок за кроком, день за днем, слово за словом минає літо героя, який дорослішає. У цій повісті читач не знайде щасливого кінця й загального благополуччя. Навпаки — він зіткнеться з вічною безглуздою та руйнівною силою, ім’я якої — війна. І все-таки це світла книга про добро і мир.

Що можна протиставити темряві? Не скажеш краще, ніж абхазький селянин у повісті: «Наше діло — мир! Жити й радіти! Народжувати й виховувати. Приймати гостей і вмивати їм ноги! Так нам завіщано, так і робитимемо!»

Євгеній Рудашевський кілька років працював із морськими ссавцями й знає про життя дельфінів не з чуток. За повість «Здрастуй, мій брате Бзоу!» Рудашевський став лауреатом літературного конкурсу «Книгуро» у 2013 році.

Зміст: