Сніданок

Я зустрів її в театрі. Під час антракту вона кивнула мені, я підійшов до неї й сів поруч. Я не бачив її дуже давно, і якби не почув її ім’я, то, мабуть, не впізнав би її.
— Скільки років ми з вами не бачилися! — усміхаючись, сказала вона. — Як летить час! Так, ми не молодшаємо. Пам’ятаєте нашу першу зустріч? Ви запросили мене поснідати…