Оповідь Бориса Васильєва присвячена простим людям, які жили своїм звичайним життям — з щоденними радощами й турботами, поки у це життя не врізалася війна з усією її трагедією та нелюдяністю. Мирне життя, зруйноване війною, вражає й зачіпає значно сильніше, ніж криваві битви та обмін снарядами. Не було жодної родини, для якої військовий час залишився б непоміченим.
Книга «Завтра була війна» — про довоєнний час, коли відчуття біди вже висіло в повітрі, коли молодим людям було призначено ніколи не постаріти, загинувши на полі бою. Усі надії, мрії, плани, такі характерні для юності, мали не здійснитися. Смерть молодих завжди несе в собі щось неприродне, що мимоволі викликає бунт людської душі, а коли це стається масово й масштабно — то це справжня трагедія.
На тлі війни щоденна метушня блідне й втрачає сенс. Постають питання про сенс усього існування: кожен день може стати останнім, і дорослішати доводиться швидше, ніж хотілося б…