У романі «Заздрісне почуття Віри Стеніной» розповідається історія жіночої дружби-суперництва. Віра, мистецтвознавиця, мати-одиночка, постійно заздрить своїй подрузі Юльці. Юльці ж завжди щастить, і вона нікому не заздрить — хоча могла б, бо Віра має унікальний дар: особливо відчувати живопис. Вона розмовляє з портретами, відчуває аромат намальованих квітів і чує музику, яку грають артист(и), зображені на картинах…
Роман багатошаровий: анатомія заздрощів, поєднання західноєвропейської традиції з російською ментальністю, легкий детективний акцент і — на повний голос — гімн мистецтву та красі.