Сьогодні, шановний пане, я зустрів молодого чоловіка, персона якого Вам, наважуся припустити, не є невідомою. Його прізвище Шнекер. Наскільки я знаю, він живе по сусідству з Вами вже не одне десятиліття й був шкільним товаришем Вашого брата, якого розшукують і який зник безвісти. Але це ще не все. Від сьогодні я знаю, що Ви вже п’ятий рік марно чекаєте бодай якоїсь звістки від свого брата, про долю якого Вам повідомили лише звичайну казенну брехню — «зник безвісти», і крапка. Отже, Шнекер цілком міг би пролити світло на цю неправду. Лише двоє людей у світі здатні позбавити Вас від рокового невідомого: один — це Шнекер, другий — це я. Я мовчав. Коли Ви прочитаєте мій звіт, Ви зрозумієте: я не міг просто так прийти до Вас і, як кажуть, викласти все напряму. Вибачте мені: мені доведеться повідомити Вам таке, що не зм’якшити й не прикрасити. Ваш брат загинув.