Мередіт: «Мої гроші заповідані незнайомцю. Мене заповіли йому. Маркус Монтгомері — чоловік, який ненавидить мою сім’ю, але саме йому дід доручив оберігати мене. Я стала розмінною монетою в грі двох повалених династій. Мій обов’язок — завершити її, інакше я стану здобиччю самотнього гірського вовка».
Маркус: «Її батьки зламали мене, а шрами на тілі нагадують про це кожного чортового дня. Але я хочу володіти її тілом, її душею, хочу злитися в поцілунку й ніколи не відпускати. Моє кохання — це нав’язування, і я не можу йому піддатися. Кінець нашої історії наперед вирішений: або мене знову зламають, або моя помста здійсниться. Я знаю одне. У будь-якому разі мені буде боляче».