Японія, XI століття. У імператорському палаці кипить життя: придворні плетуть інтриги, закохуються, сумують, пишуть вірші. І ми знаємо всі подробиці лише тому, що одній пані з оточення імператриці спала на думку чудова ідея вести щоденник. Одного разу її нотатки потрапили до чужих рук і так сподобалися першим читачам, що згодом розійшлися по всьому світу.
«Записки біля узголів’я» належать до витонченого жанру японської літератури — дзуйхіцу, що означає «вслід за пензлем». Це роздуми про життя та влучні спостереження, делікатно виведені тушшю на вишуканому папері. І сьогодні, у XXI столітті, ми маємо можливість насолоджуватися оригінальним, психологічно тонким, іронічним і чуттєвим твором середньовічної письменниці на ім’я Сей-Сьоґонанґон.