Записки божевільних із палати номер шість

Безумних називають душевнохворими, а вся російська література — неважливо, поезія це чи проза — одержима вивченням хворих душ, із усіма їхніми прекрасними поривами й гидкими тріщинами.

Великі поети й письменники самі переживали нервові зриви та психологічні кризи, а то й зовсім балансували на межі божевілля. Їхній життєвий досвід дозволяв доволі точно описати страждання людини, яку роздавили важкі думки, висушили страхи й тривоги, мучила внутрішня суперечність. Автори оповідань, які ми пропонуємо вашій увазі, не ставили за мету зображати безумство героїв чи показувати побут психіатричних лікарень. Ні. У кожній людській трагедії вони шукали відповіді на вічні питання. Як не стати жертвою нав’язливих ідей та ілюзій, що руйнують свідомість? Що допоможе приборкати демонів, що скаженіють у голові? Чи варто беззастережно довіряти внутрішньому голосу? Чи можливо не з’їхати з глузду від щоденної рутини та постійних невдач? Думки письменників — глибокі й ясні — актуальні сьогодні, як ніколи.

У творах Толстого, Гоголя, Чехова та інших суворий, гранітно-мраморний реалізм сусідить із тонкою іронією та легкими, невагомими фантазіями. Все, як у житті. Тому кожне оповідання цього збірника може замінити сучасному слухачеві багатогодинний курс психотерапії.

Зміст:

Леонід Андреєв «Привиди»

Микола Гоголь «Записки божевільного»

Дмитро Цензор «Кошмар»

Лев Толстой «Записки божевільного»

Михайло Арцибашев «Сміх»

Антон Чехов «Палата № 6»