Записки щасливої парафіянки

Книга, яку ви тримаєте в руках, — щирий розповідь про мій шлях до Бога. Про нерозуміння з якими прекрасними людьми я начебто випадково зустрічалася, не здогадуючись, що їх посилав мені Господь. Про те, як важко визнавати свої помилки, як складно змирятися, і як нелегко зрозуміти: треба змінювати не оточуючих, а себе. Я досі крокую цією дорогою, падаю, спотикаюся, плачу, але йду. Чому не зупиняюся? Тому що в кінці я сподіваюся побачити нашого Господа Ісуса Христа, Матінку Божу, усіх Святих — прославлених і непославлених. Я дуже хочу їх побачити і сказати: «Я люблю вас, пробачте мене».
Ваша Агриппіна