Записки мешканця заплави

10 год. 55 хв.

Мова російська

Автор Павло Зайцев

Читець Володимир Сушков

Опис

Мемуари спадкового мологського селянина Павла Зайцева (1919—1992), глави яких пропонуються нині увазі читачів, пролежали на столі автора з 1975 року — життя навчило Павла обережності. Адже він згадує про побут, місця, устрій, безжалісно знищені комуністами, які, як відомо, не захотіли «чекати милостей від природи» і використовували напіврабську працю своїх підданих для божевільного, пекельного перекроювання її аж до невдалого (на щастя!) повороту північних річок, що остаточно погубив би Росію.

…«Я народився на сінокосі, наприкінці червня 1919 року, в сім’ї Івана Никаноровича Зайцева, селянина села Новинка-Скородумово, Брейтовської волості, тоді Мологського повіту, Ярославської губернії. <…> У хаті мого дідуся Никанора тоді зібралося двадцять два чоловіки, і обідати за столом сідали в чотири прийоми. Спочатку обідали діти, потім шість синів Никанора, після них сідали шість його невісток, останніми обідали сам господар зі своєю дружиною Анною та старим дідуганом Феоктистом. Жили тісно, але спокійно й безпечно, усі один одного поважали, в усьому намагалися догоджати главі родини. А він був спокійний старий, по-домашньому бережливий, за наживою не гнався, нікого не кривдив, і йому довіряли в усьому всі члени родини».