Записки нетверезої людини

Усі з глузду з’їхали. Усі з глузду з’їхали. Усі з глузду з’їхали. Усі з глузду з’їхали. Проба пера.

Риба тепер гниє не тільки з голови, а й з хвоста.
Все більше вампірів, все менше донорів, нестача крові.
Кохаючі люди смокчуть нас більше, ніж інші. Саме за це й люблять.

Раніше Росія славилася хутром, лісом і жінками. Тепер жінки стали діловими, вольовими. Раніше, коли ставало гидко, одну жінку могла замінити одна. Тепер цю одну знайти неможливо. Можливо, тому, що око приглянулося, почуття притупилися, пильність ослабла. Якщо замайне така, ти її й не встигнеш помітити.
Та й чоловіки. Тих, хто не міг одружитися (війна), змінили ті, хто не хоче одружуватися. Та чого це — навантажувати на себе? Досить і без того.

У інтелігенції замість ідей і пристрастей — плітки. Називається інформацією.
В мистецтві розплодилися дегустатори. Етак язичком: Ц… Ц… застаріло це, зараз потрібно ось що… Раніше зверху вказували, яким і тільки яким має бути мистецтво. Тепер прогресивні дегустатори вирішують, яким і тільки яким воно повинно бути. Одномісний трамвай.

Наприклад, тепер треба, щоб було страшно. У чорних машинах, у бежевих кожушках приїжджають подивитися виставу з життя комунальних квартир — з життя комах.
Правда, війна все ж була страшнішою, ніж навіть такий театр.
Час — сам час наскільки став розумнішим! Так він висвітив нашу дурість. І в думках та розмовах стало можливим усе. Майже. Тільки тепер ми розуміємо ще більше, ніж…