Заноза в його серці

— Я вагітна.

— Дарма прийшла. Те, що ти вагітна від мого сина, ще треба довести. Ні ти, ні твоя дитина йому не потрібні. Як тобі пояснити це — трошки м’якше, — нахмурився чоловік. — Такі, як ти, не для нього, розумієш? Ти — так, швидкоплинне захоплення. Мій син заслуговує на краще.

— Я хочу поговорити з ним особисто.

— Він улетів, можеш не шукати. І ось, — він дістає гаманець, витягує купюри й, підійшовши до мене, суне їх у мої холодні пальці. — Бери. Не псуй собі життя — куди тобі зараз дитина?

Не пам’ятаю, як я йшла. Лише зупинилася біля смітника й розтиснула над ним неслухняні пальці, викинувши гроші на очах у перехожих.