"Я пишу лише те, що пишу, тому що, знаючи те єдине, що може звільнити людей християнського світу від тих страшних тілесних страждань і, головне, від того духовного розбещення, у якому вони дедалі глибше загрузають, стоячи на краю домовини, я не можу мовчати.
У наш час не може не бути ясно для всіх мислячих людей, що життя людей, — не одних лише російських людей, а всіх народів християнського світу, із їхньою, що дедалі зростає, нужденністю бідних і розкошами багатих, із їхньою боротьбою всіх проти всіх, революціонерів проти урядів, урядів проти революціонерів, поневолених народностей проти поневолювачів, боротьбою держав між собою, заходу з сходом, із їхнім усе зростаючим і поглинаючим сили народу озброєнням, із їхньою вишуканістю та розбещеністю, — що таке життя не може тривати; що життя християнських народів, якщо воно не зміниться, неминуче ставатиме все біднішим і біднішим."
Л. Н. Толстой, «Закон насильства і закон любові»