Тотальна Демократична Республіка, у якій жив Андрій Бєлкін, здавалася йому взірцем справедливості. Справді, кожен її громадянин посідав місце в суспільстві строго відповідно до свого інтелект-статусу, що визначався безстороннім комп’ютером. Та настає мить, коли Андрій розуміє: усе довкола значно складніше, і долею людини керують невидимі ляльководи. Залишається або змиритися й стати розмінною фігуркою на шахівниці життя, або, наважившись ризикнути цим самим життям, спробувати зупинити гру.