Домініка: «Я жодного разу не мріяла стати копією свого батька. І вже точно не збиралася посідати його трон. Але як не намагайся втекти — усі шляхи все одно вивели мене назад у Сан-Франциско. Тепер я очолюю „Корону“. Наче якась зла насмішка. Жінка на самому вершечку — у моєму світі так не буває. Та все ж я тут.
Ради тих, кого я вже втратила. Ради тих, хто в мене ще лишився. Я протримаюся стільки, скільки зможу. Я укладу угоду з нью-йоркським капо, використаю його, а потім стерто в порох. Хай навіть по дорозі від моєї душі нічого не залишиться. Я давно віддала її дияволу».
Адриано: «Я чекав цього шансу все життя. Шансу розправитися з батьком. „Корона“ пропонує угоду — шлюб із однією з їхніх жінок. Чудова маскувальна роль. Граючи нареченого, я зможу підступитися до босса й прибрати його. А потім — забрати їхні ресурси й нарешті вирватися на свободу. Усе елементарно… Було б елементарно, якби я не зустрів Домініку Еспасіто…»