Ця книга скаже все, що їй судилося сказати. У ній майже немає вигадки: усе ґрунтується на правді, що свердлить і проблискує крізь просвіти літер. Її можна було б розсипати на купу газетних статей, метушливих репортажів та кілька щирих розмов про сенс того, що для багатьох із нас не має особливого значення, доки ми самі не візьмемо на плечі той важкий, колючий хрест і не підемо з ним на своїх плечах своєю власною дорогою скорботи — у раптову мереживну вирву оманливих сузір’їв, що розкрилася над головою. Ця книга про те, що наш світло й досі сварливе й старанно жорстоке. Про те, що будь-яка людина може стати безпосередньою жертвою власних блукань. Про те, що чужинець досі є лише мішенню для примхливих ляпасів. І про те, що наше тіло, як і завжди, є єдиним заручником, через якого нас прагнуть схилити до несвободи, а ми поспішно поступаємося — лише б скоріше відбути свою тимчасовість, лише б уберегти кості від зливного дощу.