Юстиніан. Візантійський імператор, римський полководець, святий

Скільки перетворень може встигнути зробити імператор за 83 роки життя, якщо дві десятиліття з них він ділив владу зі своєю дружиною? Чи правда, що велич храму Святої Софії був настільки приголомшливим, що в Середньовіччі ходили легенди про ангела, який живе всередині? І чи міг перський шах насправді пропонувати Юстиніану «усиновити» свого спадкоємця?

Юстиніан перебував при владі майже сорок років — з 527 по 565 — у період величезних зрушень, руйнівних епідемій і постійних зовнішньополітичних викликів. Почавши шлях без блиску й привілеїв, він піднявся до правителя колосальної держави, що простягалася від Греції до аравійських пустель, і надовго задав напрям розвитку Візантії. У цій свіжій і сміливій біографії відомого історика Пітера Сарріса Юстиніан постає передусім людиною — складною, суперечливою, не зводимою до звичних штампів. Він був видатним стратегом, який не воював особисто; діяльним керівником, уважним до дрібниць; і закоханим чоловіком, який пов’язав долю з танцівницею та понад двадцять років правив разом із нею. Прагнучи відродити велич давнього Риму, Юстиніан водночас заклав основи майбутнього могуття Візантії.

«Хоча нас від Юстиніана відділяють багато століть, ця людина з далекого минулого лишається нашим сучасником. Проблеми, з якими він зіткнувся, і деякі його рішення дивовижно перегукуються із сьогоднішнім днем. Нас оточує його спадщина — в архітектурі, натхненній його грандіозним будівництвом, у правових традиціях, у культурі та історичній пам’яті. Тому, попри неоднозначність його характеру, Юстиніан продовжує говорити з нами й досі». (Пітер Саррис)