Юність

Роман «Юність» носить частково автобіографічний характер. Початок роману — юність героя, його перші переживання, навчання, його перше кохання до блондинки Зої. Усе це, очевидно, списано з натури. Романтика переживань у Чирикова поєднується з почуттям гумору, іронія, часто й спрямована на самого себе, типова для його оповідної манери.

Переконливість роману — у відсутності умовних героїв, вигаданих або сочинених постатей. Чорне, описане в романі, справді чорне, а біле сліпуче у своїй чистоті. Краски художника природні, переживання життєві. Роман «Юність», крізь роки, що минули після його написання, доніс до наших днів віру в тріумф правди, в красу ясності душі, в очищувальне кохання, що терпить муки, але не переможене. Читаючи роман «Юність», мимоволі віддаєшся відчуттю віри в живі слова очищення, такі необхідні в наші похмурі дні.

Відхід в еміграцію не змінив душевного обличчя Чирикова, а ніби ще яскравіше визначив його позицію як письменника і як людини. Ідеаліст за природою, з невгасною юнацькою енергією, з неприборканою пристрастю, він засудив прийшельців-більшовиків.

Та чи міг інакше почуватися ця людина високих гуманістичних прагнень, яка до кінця зберегла віру у свободу, в тріумф правди, у найкращі ідеали російської інтелігенції, яскравим представником якої він був?

Сьогодні ім’я Чирикова знають не лише російські читачі. Його романи «Спустошена душа» і «Юність» видані французькою мовою. Німецькою вийшли — «Мій роман» і «Червоний клоун», англійською перекладено «Мар’ка з Ями». Майже всі твори Чирикова вийшли чеською, а також перекладені на багато інших слов’янських мов. На лекціях із російської літератури студенти Колумбійського університету знайомляться з типом російського студента вісімдесятих років за творами Чирикова, а американська молодь, що вивчає російську, захоплюється його оповіданнями в старих, збережених у бібліотеках збірниках «Знання».

Євгеній Миколайович Чириков помер 18 січня 1932 року в Празі. Літературна спадщина, яку він залишив, має величезну культурну й історичну цінність.

У некролозі, присвяченому Чирикову і надрукованому в «Новому російському слові» після смерті письменника, критик Петро Пільський писав: «Літературна спадщина, залишена Чириковим, не має бути забута, не може бути втрачена, її не треба ховати, не слід нехтувати нею».

Виданням роману «Юність» зроблено цей перший крок на шляху до відновлення й збереження творів палкого борця за найкращі прагнення російського народу, якому Е. Н. Чириков віддав усю свою любов і весь свій талант письменника.