Ще в студентські роки А. П. Чехов почав писати веселі короткі оповідання, які друкували в численних гумористичних журналах.
Яскраві й такі, що запам’ятовуються, кумедні історії — це смішні випадки й курйозні ситуації, що траплялися з чиновниками та пересічними людьми, лікарями й приказчиками, людьми театру та дрібними землевласниками.
Сміх Чехова — то веселий, то з відтінком ліричного суму, то легкий і світлий, то на межі сатири — справді невичерпний. І, здається, що його героїв створило не стільки уявлення письменника, скільки сама реальність…