Раніше мені здавалося, що найгірше — піти від чоловіка, який три роки поспіль переконував мене, що зі мною щось не так.
Виявилося, я страшенно помилялася.
По-справжньому страшно — застрягти в глухому селі: туалет у дворі, воду треба тягнути з криниці, зв’язок ловить тільки біля цвинтаря, а сусід дивиться на тебе так, ніби ти особисто зіпсувала йому життя.
Йому тридцять. Він майстер на всі руки, у нього є безглузда коза і талант з’являтися рівно в ті моменти, коли я виглядаю максимально нещасною й безпорадною.
Мені за тиждень тридцять п’ять. У мене горить дедлайн, машина розвалюється, і я серйозно думаю його придушити. Ми абсолютно несумісні. Тоді чому я щовечора знову і знову шукаю поглядом світло в його вікні?
Ялочко, тікай. Справді. Тікай.