Яшмові намиста

Війна давно відгриміла, але рани, залишені нею, не гояться. Сидячи біля вікна, Ксенія перебирає нитку яшмових бус і думає про людину, яка завжди була для неї єдиною у всьому світі. Про того, кого вважали зрадником і прислужником фриців, не здогадуючись, яке складне й небезпечне завдання він виконує…

Війна промчала, мов у калейдоскопі, майнули роки, а Ксенія все так само зберігає заповітну нитку й вірить у чудо.

Оповідання «Яшмові буси», в основу якого покладена реальна історія,— це історія кохання, для якого не існує перешкод. Ні політичні колізії, ні перевірка відстанню, ні довгі роки розлуки не змогли охолодити пристрасть і любов, ніжність і сильні почуття закоханих — вони, наче нитка яшмових бус, були навіки пов’язані.