Сам автор назвав свою найкращу роботу «Ярмарок суєти» романом без героя. Він протиставив цей роман усім канонам класичної англійської літератури свого часу, де передбачався яскраво виражений головний герой, який діє з ясних спонукань. Теккерей вважав, що значно цікавіше вивчати й описувати зло, а не добро; вади й дріб’язковість, а не чесноту — і тим самим викривати дріб’язковість і потворність через різноманіття дійових осіб, кожна з яких мала неповторний портрет і характер. Художні прийоми Вільяма Теккерея перегукуються з роботами Чарльза Діккенса, і водночас він безжальний у сатиричному зображенні людей, чия поведінка нерозривно пов’язана з пороком.