«Яма» — найтрагічніша повість російського письменника в прочитанні Максима Суханова. Свого часу ця книга справила серед читачів і критиків ефект розірваної бомби й навіть нині потрясає своєю силою та безжальним реалізмом.
Сумну історію мешканок публічного будинку розказано з майже фотографічною точністю. Характеристики жінок, їхніх клієнтів і єдиного друга — журналіста, образ якого в Купріна має автобіографічні риси — вражають психологічною глибиною та яскравістю. Повість Олександра Купріна захоплює не «пікантністю» теми, а чесним, небайдужим і людяним ставленням автора до долі жінок, яких обставини закинули в «Яму». Корній Чуковський назвав «Яму» «пощечиною суспільству», а один із критиків — найкращим твором Купріна. Багато хто відмовлявся читати твір, навіть не знаючи короткого змісту повісті, але маючи поверхове уявлення про проблематику. Письменник розумів, що делікатні читачі його повість знайдуть непристойною, безнравенною. Та все ж він присвятив повість «Яма» матерям і юнацтву.
У наш час інтерес до «Ями» Купріна відродився. І в 1990 році на екрани вийшов фільм однойменний з Тетяною Догілєвою та Олегом Меншиковим у головних ролях; а в 2014 році з’явився серіал «Купрін» із Михайлом Пореченковим і Світланою Ходченковою в головних ролях — багато в чому сюжетно побудований на «Ямі» Купріна.