Наша дачка полетіла геть. Так-так, абсолютно натуральним чином! І приземлилась вона в саду—яблуневому, такому дурманливо пахучому… проблемами… Як з’ясувалося, тепер усе це належить мені. І яблука, які нікуди подіти, і які тут нікому не потрібні, і частина тракту біля дороги зі старим, злинялим трактиром. І все б нічого, от тільки земля в заставі, а борг повертати вже через три місяці. Інакше я та моя мама підемо геть на вулицю. Дякую всім, хто ставить зірочки й залишає коментарі! Отримуючи їх, я розумію, що вам подобається моя історія)))