"Як прекрасне життя… Доля посміхнулася йому крізь скло дзеркала. Так, вона підглядалa за ним… інколи. Цікава Доля. Ну з ким не буває. Доля невинно знизила плечима.
Сьогодні він відпочиває від своєї роботи, але в нього ще лишилося одне маленьке діло. Дуже маленьке, але таке потрібне. Колода таро затихла в очікуванні.
Він сів за стіл і відкрив на екрані ноутбука фотографію дівчини…"