Усі жанри Про сайт Контакти
Я бачу сонце

Я бачу сонце

6 год. 1 хв.
Опис
Повість про життя в грузинському селищі в передвоєнні та воєнні роки. Головний герой Сосо виховується тіткою, вчителькою російської мови. Його батьків репресовано, але в книзі про це не сказано прямо. Сосо дружить із сусідською дівчинкою, сліпою від народження.

Вони разом переживають усе — від проблем власного дорослішання до спільного лиха — війни. Вони рятують життя бійцю, про якого толком так нічого й не дізнаються; допомагають своїм батькам виживати в голодні роки війни. І постійно вірять, що дівчинка зможе бачити. Один лікар сказав їй: якщо вона зможе побачити сонце, він поверне їй зір…

Кедровка на сухій гілці іспанської вишні співала так самозабутньо, з таким захопленням, що тітка перервала роботу, винесла у двір три нoжиковий стільчик, сіла під деревом і стала прислухатися. Я тут же ліг на траві й заплющив очі. Кедровка співала не переводячи подиху. Я почав було мовчки, про себе, повторювати нескладний мотив пташиної пісні, але мені не вистачило повітря. А кедровка й далі свистіла, час від часу поглядаючи крізьбіч на сонце, що котилося до заходу. Велике, червоне, схоже на мідну миску світила повільно опускалося до обрію, а селища, розкидані в долині Супси, паленіли під його променями, ніби охоплені полум’ям.

— Кето! — пролунав крик біля воріт. Кедровка замовкла.

— Сосо!.. Сосойя! — повторив той самий голос.

— Хто там? Заходьте! — відповів я незадоволено і встав. У двір увійшов бригадир нашого колгоспу Датико.

— Здрастуйте! — привітав нас він.

— Здрастуй! — відповіла тітка. — Заходь!

Тітка пішла на кухню, Датико — слідом, а я знову ліг і глянув на дерево, де щойно сиділа кедровка. Але її й сліду не лишилося.

Я встав і пішов на кухню. Бригадир, який гаряче щось обговорював із тіткою, замовк, коли побачив мене. Та тітка й далі сиділа, обхопивши руками коліна й втупившись у вогонь, що тьмянів у каміні.

Бригадир дістав з кишені кисет, скрутив цигарку, прикурив від головешки, що тліла. У кухні запахло гірким, смердючим тютюном.

— Сосойя, будь другом, дай напитися! — попросив мене бригадир.

Я взяв глечик із водою…
18:10
01_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Тетя
11:20
02_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Отлив
14:35
03_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Хатия
11:47
04_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Не так страшен черт
11:16
05_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Урок военного дела
10:28
06_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Бригадир Датико
36:57
07_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Бежана
34:12
08_Думбадзе_Я_вижу_солнце_В чем заключается задача
07:29
09_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Анатолий
26:47
10_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Рыбалка
05:13
11_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Снег
20:05
12_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Кукури
25:20
13_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Бегларова мельница
16:14
14_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Цуца
27:32
15_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Триумфальный марш
48:47
16_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Такова жизнь
19:42
17_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Вежливость
15:53
18_Думбадзе_Я_вижу_солнце_Данке шен