Я вас не вбивала, герцоге!

Єдине, що мене виправдовує, — я думала, що зійшла з розуму. Тому й піддалася на умовляння незнайомки з моїм обличчям. Тепер я в чужому світі, під чужим ім’ям, і заміняю ту, що вбила свого нареченого — герцога. Лише випадок допоміг йому залишитися живим. Попереду мене, ймовірно, чекає страта, але герцог чомусь зволікає і не поспішає віддати мене в руки правосуддя. Що він задумав і чому, як дві краплі води, він схожий на мого чоловіка, який зрадив мене й майже знищив?