Я тебе відпускаю / Дев'ять днів у жовтні

Як часто те, у що ми щиро віримо, виявляється оманою, а те, чого ми боїмося втратити, обертається ілюзією.

Для Ніки, героїні повісті «Я тебе відпускаю», вистачило кількох днів, щоб зрозуміти: життя, яке вона будувала довгі вісім років, вона вигадала собі сама. Вона сама нав’язала собі правила, за якими живе, а Ілля, без якого, здавалося, не можна прожити ані хвилини, насправді далеко не ідеал: заради нього вона принесла в жертву все, а він не хоче відмовитися навіть від крихти свого комфорту й спокою заради неї. І при цьому робить нещасною не лише її, а й власну дружину, яка не може не здогадуватися про його багаторічний зв’язок на стороні.

І виявилося, що вимовити слова «Я тебе відпускаю» набагато легше, ніж їй здавалося. І не треба шкодувати про зруйновані замки, якщо це були замки з піску.