«Я зроблю так, що твою юність ти проведеш за ґратами, нікчемна». Я відірвала погляд від його губ і знову подивилась у його блакитні очі. Мене починало штормити від близькості до неї. Від неї пахло невинністю й чимось солодким.
— «Татy тобі не допоможе. Я викину тебе з цього дому! Ти повернешся у свій дитячий дім! Або ж вибереш бути моєю слухняною служницею?»
Я розсміявся. Знаю, що слабких погано ображати, але… який кайф відчувати свою владу над нею. Та й уся її невинність — майстерна гра. «Ангел» усе це заслужив!
— «Що ти хочеш, щоб я зробила?» — тихо спитала Анхеліна і притиснулася до стіни. А я посунувся ще ближче.
— «Я тобі краще покажу». Мій погляд знову ковзнув по її губах… Чорт, чому вони так зводять мене з розуму? Від передчуття аж голову зірвало.