— Та куди вона дінеться? — долинув до неї впевнений голос чоловіка. — Її мати вчора вмовила. Думаю, нам із тобою пару тижнів не треба зустрічатися, Катю. Так. Я зроблю вигляд, що каюся, щоб ця вівчарка заспокоїлася і не зіпсувала мені всі плани. Розлучення мені точно зараз ні до чого, сама знаєш. — Чим більше він говорив, тим глухіше билося серце Соні, підстрибуючи аж до горла. Соня раптом чітко усвідомила: вона й справді вівчарка. Глупа, довірлива овечка, яка всі ці роки вірила йому і віддано любила…
❁❁❁❁❁
Соня давно підозрює, що чоловік зраджує їй, але ніяк не наважується на відверту розмову.
Проте й жахливі сни, і ворожіння на кавовій гущі буквально кричать про те, що якщо вона не покінчить із цими болісними стосунками, може статися щось жахливе, адже їй всюди ввижаються ножі й кров…
Втім, чоловік і свекруха Соні не вважають, що їм потрібно руйнувати міцний шлюб…