Вони двоє. Один із них — величезний пес із людськими очима. З того темного вечора, коли він врятував мене, він живе в мене вдома. Іноді він перетворюється на мускулястого хлопця й смажить мені яєчню, а я думаю, що я з’їхала з глузду.
Другий — мій новий бос. Він неймовірно гарний, його голос зачаровує, а в очах горить небезпечне полум’я. Інколи мені здається, що він узагалі не людина, і від мене чекають аж ніяк не лише виконання посадових обов’язків.
І найголовніше: кожен із них попереджає, що інший — дуже небезпечний. Але найгірше — я абсолютно не розумію, чого хочуть від мене ці дивні чоловіки.