Я подарую тобі дитину

— Хто поставив діагноз?

— Професор у хорошій клініці.

— У мене є сумніви, Віко— він стягує рукавички й вимикає монітор УЗД.

— Не треба, Захар. Мені вистачило порожніх надій.

Я не так давно змирилася з думкою, що в мене не буде дітей. Ніколи. Без жахливого серцебиття навчилася проходити повз дитячі майданчики й дивитися на мам із колясками. Чоловік пішов — і кар’єра мало не впала.

Але мій друг дитинства — крутий лікар і просто чудовий чоловік — самовпевнено стверджує, що зможе подарувати мені дитину. І, схоже, він має намір виконати свою обіцянку. У будь-який спосіб.