Я не твоя зайчику

— Хватить нити.

— Наїль… Це твій дитина...

— Тобі самій не набридло принижуватися?

— Набридло, але ж це правда…

— Твоя правда, яку легко спростовує тест. Короче, Кріс, тут ноутбук, твої речі. Ти потім надішли адресу, де влаштувалась, ну або якщо будеш вдома. Інше я надішлю, — її голос, що піднімається, віддається стуком серця. Але все правильно. Вона має зрозуміти, що її обман не пройде. Нехай до справжнього батька дитини йде.

— І ще.

Дістаю з гаманця гроші й кладу їй у кишеню сумки.

— Ти ж сама говорила, що прийшла до мене через гроші. Тут має вистачити хоча б на перший час.

— Та до чого тут гроші… Я ж люблю тебе.

— А я тебе — ні.

***